Методичні рекомендації та практичні завдання.

1.Проблема політичних еліт є однією з центральних у політології, оскільки вона безпосередньо пов’язана з характером і якістю політичної влади, з конкретним способом її структурування. Аналізувати політичної еліти - означає шукати відповіді на питання: хто у певному суспільстві є реальним суб’єктом державного управління і керівництва, у чиїх руках зосереджено всю повноту політичної влади, хто прямо чи опосередковано визначає характер найважливіших політичних рішень. Якість політичної влади багато в чому визначена якістю політичних еліт та їх взаємостосунками.

Треба акцентувати, що політичною елітою називаються великі групи людей, чиє місце й становище надає їм можливості ухвалювати рішення, які впливають на все життя і Методичні рекомендації та практичні завдання. розвиток суспільства, або суттєво впливати на процес виникнення і прийняття таких рішень. Якщо такі рішення мають загальнонаціональне значення й від них залежить подальша доля народу, країни, то мова йде про національні політичні еліти. Коли рішення мають загальнорегіональне значення, маємо справу з регіональними елітами. Вважають, що люди, які складають еліти, володіють необхідними якостями, досвідом, потрібним для кваліфікованого керівництва суспільством, для прийняття правильних і необхідних рішень.

В сучасних умовах політична еліта є невід’ємною частиною соціальної структури суспільства, котра здатна брати на себе провідну, відповідальну, консолідуючу роль у забезпеченні розвитку і стабільності будь-якої системи.

2.Політичне лідерство – процес взаємодії між людьми, в ході якого Методичні рекомендації та практичні завдання. наділені реальною владою авторитетні люди здійснюють легітимний вплив на суспільство (чи певну його частину), що добровільно віддає їм частину своїх політико-владних повноважень і прав. (Схема 9)

Отже, політичний лідер – це учасник політичного процесу, який, незалежно від формального статусу, намагається і здатний консолідувати зусилля людей, активно впливати на цей процес для досягнення висунутих ним цілей. Становище лідера зобов’язує багато до чого, адже його ділові, політичні та особисті якості суворо оцінюються людьми й, не в останню чергу, зумовлюють успіх обраного курсу.

Перші спроби осмислення проблем політичного лідерства сягають античних часів. Геродот, Плутарх та інші античні мислителі помітили, що там Методичні рекомендації та практичні завдання., де складається будь-яка спільність, неодмінно знаходяться й свої лідери – найбільш досвічені, найсильніші, найсміливіші люди, що дістають підтримку і визнання своїх співплемінників, громадян. Пізніше ця проблема знайшла подальший розвиток у суспільствознавчій думці середньовіччя, Відродження, Нового часу, в класичній німецькій філософії.

Політичне лідерство – є одним з основних питань усіх елітних теорій – від Макіавеллі до його нинішніх прихильників.

Західні дослідники розглядають проблему лідерства на двох рівнях. На першому – переважно теоретичному – роблять спроби загально-теоретичного вирішення цієї проблеми з допомогою різних філософсько-історичних і політичних концепцій лідерства. Вирішення проблеми на другому рівні – переважно утилітарному – зводиться до емпіричних досліджень, розробки практичних рекомендацій. (див Методичні рекомендації та практичні завдання..схему 9).



Для загально-теоретичного рівня досліджень проблеми лідерства характерні різні підходи. Так, американський соціолог теоретичного прагматизму Дж. Дьюї стверджував, що розвиток суспільства відбувається випадково, “від ситуації до ситуації” на основі імпульсів, що надходять від лідерів. Натовп веде за собою невелика кількість людей, котрі знають, чого вони бажають.

Інший американський соціолог С.Хук писав, що історія є витвором великих людей і тільки лідери можуть впливати на розвиток людства.

Слідом за Фрейдом, деякі соціологи ввжають лідерство певним видом психічних відхилень, своєрідним наслідком неврозу. І справді, ряд політичних лідерів були невротиками (Наполеон, Лінкольн, Рузвельт, Гітлер, Сталін). Сучасна політологія спирається на типологію яку розробив Методичні рекомендації та практичні завдання. німецький соціолог і політолог М.Вебер. він виокремлював три типи лідерства:

- традиційне лідерство – це право на лідерство, належить до еліти, віра у святість традицій (характерно, в основному, для “доіндустріального” суспільства);

- харизматичне лідерство – характеризується вірою підлеглих у надзвичайні здібності вождя та його винятковість;

- раціонально-легальне лідерство – означає появу у суспільному житті політичного лідера через демократичні процедури виборів, обумовлених законом.

У політичному житті за характером і масштабами діяльності розрізняють лідерів трьох рівнів:

-лідер першого рівня – малої соціальної групи;

-лідер другого рівня – громадського руху (організації, партії);

-лідер третього рівня – політик, що діє у системі владних відносин у національному масштабі.

3. Розкриття питання про Методичні рекомендації та практичні завдання. політичні еліти і лідерство в сучасній Україні варто звернути увагу на основні шляхи формування існуючої політичної еліти України:

- як наслідок добору та розстановки кадрів правлячої до 1991 року КПРС;

- як наслідок активного чи пасивного опору тотолітарно-колоніальному правлінню;

- як результат входження нових груп та громадських діячів, безпосередньо не пов’язаних ні з комуністичним режимом, ні з опором йому.

Чільне місце у світовій політичній науці щодо лідерства належить українській політичній думці, яка відображає реальну історію України від княжих часів до сьогодення. В даний період іде процес відродження демократичних інститутів лідерства в Україні. За умов відсутності монополії КПРС та формування багатопартійної Методичні рекомендації та практичні завдання. системи ми стоїмо нині перед перспективою появи великої кількості суб’єктів громадсько-політичного лідерства різних типів і рівнів, які складають певну єдність, підсистему в рамках реформованої політичної системи нашого суспільства, причому кожна складова цієї підсистеми має свою суть, своє обличчя.

В цій ситуації дуже не просто стає проблема підготовки й формування громадсько-політичних лідерів нового гатунку. Складність цього процесу очевидна. На семінарському занятті варто проаналізувати конкретні політичні фігури їх злет чи падіння як політичного лідера.


documentamjhstl.html
documentamjiadt.html
documentamjihob.html
documentamjioyj.html
documentamjiwir.html
Документ Методичні рекомендації та практичні завдання.